«Кожна нація-агресор має звичку стверджувати, що вона захищається» – ці слова першого прем’єр-міністра Індії Джавахарлала Неру точно характеризують події сьогодення. 24 лютого о 5 ранку, цинічно і без оголошення війни, Росія напала на Україну на суші, в повітрі та на морі. Через кілька годин агресор звинуватив Україну в плануванні нападу на Росію і стверджував, що діяв для самозахисту. Так само ґвалтівник звинуватив би жертву в тому, що вона його провокувала.
Події 24 лютого не були звичайною регіональною кризою. Здійснивши акт неспровокованої військової агресії, Росія поставила під сумнів основний принцип міжнародного правопорядку, згідно з яким суверенні кордони не можуть бути перекроєні силою. Сьогодні по всьому світу існують сотні спірних прикордонних точок. Якщо дії Росії залишаться безкарними, є ризик розпалення військових конфліктів по всьому світу. Зрештою, «історичні» претензії Китаю на частини індійської території не дуже відрізняються від російських в Україні. Проте під час кожного голосування в ООН щодо засудження вторгнення Росії Індія утрималася.
Геополітика з минулого
Небажання Індії рішуче засудити російську агресію проти України спантеличило багатьох її партнерів. Російські державні ЗМІ регулярно оголошують Індію відданою прихильницею Володимира Путіна та його дій в Україні. США, Німеччина, Франція, Великобританія – усі закликали найбільшу демократію світу приєднатися до вільних країн, щоб притягнути Росію до відповідальності за її злочини.
Можливо, керуючись геополітичними звичками XX століття, Індія продовжує дивитися на Росію крізь призму своїх відносин з Китаєм, помилково вважаючи, що Росія, як і СРСР, виступатиме в якості противажного центру сили в Азії. Однак, Росія більше не СРСР, а нестабільна згасаюча держава, чия економіка зараз ледве становить половину розміру економіки Індії та валиться під важким впливом західних санкцій. Росія вже давно загнана в орбіту Пекіна через безвідповідальність і корупцію російських еліт. Путін і його поплічники не сприймають Індію як стратегічного партнера, а використовують її як зручний інструмент, щоб позбутися зайвої нафти і наповнити свої кишені швидкими грошима.
Ціна нейтральності
У сучасному глобалізованому світі криза в одній частині світу неминуче вплине на іншу. Україна та Індія мають міцні економічні зв’язки. За даними української митниці, наша двостороння торгівля у 2021 році досягла $3,46 млрд. Україна постачає близько 10% сільськогосподарського імпорту Індії, гарантуючи продовольчу безпеку країни.
Війна Росії проти України спричинила глобальну продовольчу кризу безпрецедентного масштабу. Чорне та Азовське моря разом забезпечують 15% світового експорту сільськогосподарської продукції. Поставки українських продуктів у світ, у тому числі в Індію, фактично припинені. Більше того, російська армія свідомо атакувала українських фермерів, бомбила їхню техніку та замінувала поля. У результаті, цього року ми очікуємо засіяти на 30% менше земель, що ще сильніше зменшить обсяги поставок продовольства на світові ринки.
Основою російського експорту до країни є нафта та зброя. Нещодавні спроби Росії спокусити Індію купувати більше російської нафти, пропонуючи великі знижки до 35%, безкоштовну доставку та страхування, є не що інше, як відчайдушні спроби екіпажу тонучого судна залатати великі пробоїни в корпусі.
Не сумнівайтеся – корабель під назвою «Росія» тоне. Запропонована схема оплати рупій-рубль для врегулювання платежів за російську нафту в обхід західних санкцій може надовго прив’язати Індію до цього тонучого «Титаніка» і стати гальмом для її економіки та геополітичного розвитку. Послабивши зв’язки країн блоку Quad з Індією, Росія не стане на бік Індії в разі геополітичної напруженості з Китаєм.
Братня демократія
Україна та Індія, хоча й розділені географією, близькі за духом, прагненням до миру та любов’ю до свободи. В Україні є великий інтерес до індійської культури серед широкого загалу. По всій країні діє понад 30 українських культурних об’єднань/груп, які займаються популяризацією індійського мистецтва, культури та кухні.
Коли російські танки ввійшли в Україну 24 лютого, світ знову зіткнувся зі злом колоніалізму, рабства та придушення. Це саме те зло, проти якого завжди боролася Індія. Бути нейтральним не означає погоджуватися з неприйнятним, не означає догоджати агресору чи приховувати факт агресії.
Махатма Ганді переконував: «Свобода ніколи не буває занадто дорогою. Вона – як дихання для життя. А що б людина не заплатила за своє життя?». Чи є 35-відсоткова знижка на російську нафту ціною, в яку Індія оцінює свободу сьогодні? Що стане з демократією Індії, якщо вона промовчить, коли тоталітарна країна вбиває іншу демократію? Чого ви будете вчити своїх дітей на уроках історії через 50 років?