Наділити людей владою – децентралізація  

Ніхто не облаштує ваше життя краще за вас самих. Проста істина, яку в Україні довгий час сприймали виключно на рівні окремо взятої людини. Мовляв індивідуум може жити за своїм планом, а громада чи місто – вже ні. До 2014 року в Україні всі кошти, можливості, дозволи і перспективи отримували тільки в Києві. Тільки київський чиновник вирішував, як людям краще жити, кому більше дати, а кого позбавити майбутнього.

Умовні 5% високопосадовців вирішували долю 95% українців, які жили НЕ в Києві, а отже право облаштовувати життя своєї громади за власним розумінням на них де-факто не розповсюджувалося.

Історію змінив 2014 рік – Революція Гідності. У березні 2014 року на роботу в Уряд запрошують успішного і досвідченого мера Вінниці Володимира Гройсмана, який не з чуток знає всі особливості і тонкощі «роботи з центральною владою». «Трубу магістральну замінити – їдь до Києва за дозволом. Про будівництво садочка чи школу – взагалі не кажу. – згадує сумні часи політик. –  У 2014 році у мене з’явилася можливість це змінити. Головна ідея децентралізації в тому, щоб віддати владу людям на місця».

Концепція реформи була написана всього за місяць – настільки сильною була політична воля реалізувати задумане. Важливо, що саме децентралізація  стала противагою тодішньому російському пропагандистському наративу про Україну як виключно федеративну державу. На відміну від установок Кремля, ідея Гройсмана полягала у формуванні спроможної громади. Не області з «намісниками» з центру, а саме громади – найбільш наближеного до простого українця рівня. Своє село чи місто, з власним бюджетом і достатнім набором повноважень для ефективної роботи органів місцевого самоврядування. Причому персональний склад цих органів визначають не в Києві, а самі люди – на виборах.

Ілюстрацією ефективності підходу Гройсмана служать багато цифр і результативних процесів. Один з них –  ріст доходів місцевих бюджетів: з 68 млрд грн у 2014 році до 234 млрд грн в 2018-му.  Громади отримали понад 1,5 млн га земель поза межами населених пунктів. Це посилило підприємницький рух, а відтак ріст місцевих податків. У донедавна занедбаних селах почали відновлювати те, до чого руки не доходили з радянських часів – наприклад, дитячі спортивні майданчики.

«Завдяки реформі бюджети громад зросли в 4-5 разів, органи місцевого самоврядування отримали повноваження. Уявляєте: Донецьк, Луганськ, Крим – вони так само мали шанс жити з такими можливостями. Жити мирно!» – наголошує Володимир Гройсман.

Наразі в Україні утворено 1469 громад. При середній заселеності однієї громади в 25 тис. осіб, кожна третя має по 2-5 шкіл, середня кількість садочків в одній громаді – 10. У кожній четвертій громаді – більше 10 закладів надання первинної медичної допомоги. Бюджети менше 20 млн грн на рік мають всього 5% громад, решта – від 50 млн грн. Більшість громад відкрили Центри надання адміністративних послуг: різні види довідок, оформлення субсидій чи паспортів стали доступними безпосередньо в населеному пункті і в зручний час, а не десь в райцентрі і за нікому не відомим розкладом.

Не випадково в 2018-2019 роках багато світових лідерів і представників міжнародних організацій визнавали реформу децентралізації однією з найуспішніших в Україні.

У січні 2019 року Уряд Володимира Гройсмана ініціював старт наступного і завершального етапу реформи. Його метою мало стати закріплення адміністративно-територіального поділу, поділу повноважень між центральною владою і місцевим самоврядуванням у Конституції країни.

Втім зміна влади в Україні поставила ці процеси на паузу.

«За 2 останні роки я все більше бачу намагань так чи інакше забрати владу, кошти, більше навантажити громади платити податки в центр, а не залишати їх на місцях. Недолугим є, приміром, рішення, коли в громади передають на баланс школи чи лікарні, але коштів на це не дають, а навпаки по деяких податках, навіть забирають, – зазначає Володимир Гройсман. – Але будь-яка дурість щодо децентралізації завдасть шкоди центральній владі. Децентралізацію не спинити, але процес треба вести грамотно. Для цього потрібна політична воля. І у мене вона була, є і буде» 

 

 

Увійти у вищу Лігу розвинених демократичних держав – подолання корупції, прогнозований бізнес-клімат, розвиток електронних послуг 

Одна з ключових проблем України сьогодні – надмірна роль грошей у політиці. Талановитий управлінець, в активі якого є лише його знання і бажання покращити життя в країні, фактично позбавлений бодай маленького шансу прийти в політику і працювати на благо держави. Вільні і чесні вибори, прозорі конкурси на державні посади – основа демократичного суспільства. Проте ризик їх  викривлення – передусім через «грошовий» вплив, з року в рік лише зростає. Суспільству заявляють про боротьбу з олігархами, але по факту принижують свободу слова і переформатовують фінансові потоки.

«Ми повинні прийняти комплексну реформу, яка виведе гроші з політики. Яка створить рівні умови для будь-якого українця, який хоче бути обраним на будь-яку посаду, і яка суворо карає тих, хто голосує за закони в обмін на щомісячну винагороду в конвертах, – впевнений Володимир Гройсман. – Наша мета – бути не лише членом ООН, НАТО чи ЄС. Наша мета – стати пліч-о-пліч з усіма розвинутими демократичними країнами».

А що таке прибрати гроші з політики, або позбутися зайвого впливу? Здебільшого – це прибрати «людський фактор». Бажано – всюди, де це можливо і доречно. А також встановити єдині для всіх правила роботи на ринку – в широкому сенсі.

Один зі шляхів – перехід на електронні послуги, коли в ланцюгу «запит – процес – результат», людина присутня на етапі «зробив запит – отримав результат». Етап «процес» – по суті, це злагоджена і контрольована виключно програмним забезпеченням робота різноманітних реєстрів.

Важливо розуміти, що основний масив таких реєстрів, а отже і програм їх використання були створені саме за часів Уряду Володимира Гройсмана. У 2019 році кількість працюючих електронних послуг перевищила 100 найменувань. В онлайн режимі батьки оформлювали заявки на допомогу при народженні дитини, без зайвих клопотів подавали документи на отримання субсидій або довідки про несудимість. Будівельні дозволи, так само як і будівельні норми, були значно спрощені і також переведені в електронний вигляд.

По суті, нинішній проект «держава в смартфоні» – так само, як і  «велике будівництво», це ніщо інше як продовження започаткованих в 2017-2019 роках програм Уряду Гройсмана, направлених на зниження не стільки кількості випадків корупції, скільки самої природи порушення закону. Немає приводу дати\взяти хабаря – немає корумпованого чиновника, немає явища корупції, яке роз’їдає суспільство.

Наступний крок – розумна регуляція. Уряд Гройсмана став єдиним українським урядом, який на регулярній основі проводив спеціальні «дерегуляційні» засідання, під час яких безглузді і невиправдані норми і правила, які стримували розвиток бізнесу, скасовувалися сотнями. Ефект роботи такої «гільйотини» – позитивна динаміка економічних очікувань від бізнесу з кварталу в квартал. Все, що заважає має бути або ліквідовано, або реформовано в бік прозорості і передбачуваності. Як наприклад – відкритий реєстр з податку на додану вартість. Повернення ПДВ, яке десятиліттями було своєрідним «бізнесом» для фіскалів, у квітні 2017 року стало автоматичним.

Загалом за три роки Уряд Гройсмана скасував 1298 нормативних актів і наказів, а в міжнародному рейтингу ведення бізнесу Doing Business Україна піднялася одразу на два десятки позицій. Важливо, що заданий тренд дозволив продовжити ріст позицій в Doing Business і після зміни урядів. Але економічна криза і хаотичні дії нової влади, ймовірно, пригальмують такий ріст.

Важливо, що за три роки – 2016-2019 – суттєвих змін зазнала і система перевірки бізнесу. Від радянського принципу «перевіряти так, щоб обов’язково щось знайти» Україна перейшла до ризик-орієнтованого методу – перевіряти тільки те, що справді виглядає підозрілим, або потребує прискіпливої уваги. Та й такі перевірки почали проводити з  використанням так званих «чек-лістів».

Жодних «сюрпризів» для підприємців – усі дані про перевірки, включаючи комплексні та індивідуальні плани з проведення контрольних заходів, результати перевірок, стали доступними в Інтегрованій системі державного нагляду. Лише за перші місяці її запровадження – у 2018 році – нею скористалися понад 200 000 бізнес-користувачів.

 

 

Створити сильні державні інституції – нова державна служба

«Головні виклики, які сьогодні стоять перед Україною, крім зовнішніх загроз, – це руйнування державних інститутів, криза довіри людей до влади, провальна кадрова політика і стрімке скорочення середнього класу як основного двигуна економічного розвитку країни. Небажання вирішувати саме ці фундаментальні питання веде до більш точкових криз, таких як провал вакцинації проти COVID-19, неконтрольована міграція, передусім молоді, невизначеність із забезпеченням людей похилого віку, зростання бідності».

Так Володимир Гройсман коментував ситуацію в Україні у травні 2021 року. На його переконання – безвідповідальний і некомпетентний ручний режим управління Україною останні два роки призвів лише до прірви, на порозі якої ми всі перебуваємо.

Ми стали залежати від прізвищ, настроїв і особистих бажань конкретних людей. Монопартійна більшість – в уряді чи парламенті – перетворила їх на кишенькові квазі-органи влади, позбуті властивих їм функцій – визначення напрямків розвитку країни і втілення конкретних планів дій.

Для чого країні Уряд? Для чого міністерства та інші органи виконавчої влади? Щоб лише продукувати постанови та розпорядження, управляти майном та ресурсами? Звичайно, ні. Уряд має формувати та реалізовувати цілісну державну політику, яка дозволятиме країні розвиватися, адекватно реагувати на внутрішні й зовнішні виклики. Кожне міністерство у своїй галузі разом з підпорядкованими організаціями повинні створювати чіткі та прозорі, справедливі та сучасні правила і слідкувати за їх дотриманням.

У 2016 році Уряд Гройсмана розпочав реформу державного управління з однією метою – побудувати виконавчу систему, яка працювала б незалежно від прізвищ і змін урядів чи президентів. Так працює весь цивілізований світ, і так у 2016-му починала працювати Україна.

Що було зроблено? Максимальне сприяння розвитку бізнесу – чим менше адміністративних впливів від держави, тим краще. Максимальне позбавлення чиновника  можливостей для корупції. Максимально можливе залучення фахівців до міністерств та відомств. Усі вакансії стали доступними на одному «кар’єрному» порталі: хочеш допомогти країні – зайди, подивись, подай заявку на конкурсний відбір і працюй.

Що важливо: у міністерствах та секретаріаті Кабінету Міністрів з’явилися «команди реформ» – компетентні фахівці, відповідальні за розробку і плани впровадження необхідних країні змін, а також –

інститут державних секретарів – не публічні і не політичні, незалежні від прізвища керівника органу посади, кожна зі своїм законтрактованим набором вимог і оцінок роботи.

Навіщо вони були потрібні? По суті будь-який орган влади перетворювався на своєрідний аналітичний центр: конкретна команда реформ визначає стратегічний курс розвитку, а державні секретарі – чітко відслідковують його дотримання. Умовне Міністерство економіки ставало не органом управління держвласністю або дублером Держстату, а місцем, де визначається і впроваджується економічна політика країни. І тут вже неважливі прізвища чи партійна приналежність. Кожен виконує свою роботу. А «ручний режим» управління просто неможливий.

Такий підхід не просто формував інституціональну спроможність українського уряду, він показував приклади для інших гілок влади – законодавчої, судової, а також закладав основи того, що ми називаємо політикою «наслідування», коли країна не змінює вектор руху або не намагається винайти черговий велосипед  у залежності від результатів чергових виборів, а навпаки йде далі, примножуючи той позитив, який вже досягнуто. Такий підхід дозволяв ухвалювати стратегічні рішення – зрозумілі, виважені, цілісні, а головне узгоджені. Доказом цього став рекордний для України за останні 10 років економічний ріст в 4,6% у першій половині 2019 року і один з найнижчих показників безробіття й відношення боргу до ВВП.

Очевидно, що в Україні, яка опинилася в системній економічній, а тепер вже й політичний кризі, такий підхід державного управління потрібно якнайшвидше відновлювати.

“Сьогодні ніхто не може відповісти, що буде завтра. Держава віддалилася від проблем українських сімей. І це теж робить нас вразливими. Українці втомилися від непрофесіоналізму, беззаконня, нещирості, імітації та постійних провалів”, – зазначає Гройсман.

 

Поліпшити якість життя кожного українця – медична, пенсійна реформи, розвиток інфраструктури, енергетика.

«Наше головне завдання – зробити так, щоб українці нормально жили», – так в одному зі своїх інтерв’ю Володимир Гройсман сформулював ключовий напрямок роботи політичної сили «Українська Стратегія Гройсмана». І пояснив, що «нормальне життя» – це відчуття поваги з боку держави. Вона проявляється в можливості отримати хорошу освіту, знайти роботу, яка подобається, спокійно створити родину і народити дітей, не побоюючись, чи вистачить малюку місця в садочку. Повага з боку держави – це якісна медицина, гідна система допомоги літнім людям, розвинута інфраструктура – від доріг до дитячих майданчиків. А головне – усе це можливо, навіть в країні, де 7-й рік поспіль іде війна. Доведено Урядом Гройсмана.

«Українців свого часу налякали медичною реформою. Багато і зараз про неї говорять, але прийнятий закон досі не змінено. Чому? Тому що він нормальний. Питання не в законі, питання в тому, як реалізувати цю реформу», – зазначає Володимир Гройсман

Політик виявився єдиним, хто не побоявся змінити в українській системі охорони здоров’я головне – принцип фінансування. У центрі всіх процесів стало не ліжкомісце, а послуга і її якість.  Змінилася і вертикаль управління галуззю. Міністерство перестало бути «касою» фармацевтичних «баронів», а зайнялося визначенням напрямку розвитку галузі. Натомість з’явилася Національна служба здоров’я, яка запрацювала напряму із клініками. По кожній з них стало зрозуміло – хто і чим займається і які гроші за це отримує.

З 2018 року на повну запрацювала система надання меддопомоги на первинному рівні. Кожен лікар на «первинці» отримав, як кажуть, «своїх» пацієнтів – понад 25 млн українців заключили відповідні декларації. Кожен фахівець не тільки оцінив обсяг роботи, а й відчув віддачу – зарплати лікарів та медперсоналу зросли в 2-3 рази.

Той же принцип – розумного розподілення коштів – було закладено в системі забезпечення ліками – не безглуздий перелік препаратів, а чіткі вимоги по кожній лікарні і за принципом прозорих закупівель. Вартість закупок по деяких позиціях завдяки такому підходу знизилась в десятки разів.

По окремих, найбільш затребуваних позиціях, з 2017 року працює програма «Доступні ліки». Держава компенсує частково або повністю вартість ліків проти діабету, астми і серцево-судинних захворювань.

Важливо, що в 2018 році «первинка» переходить на електронний документообіг. Електронними стають медична картка пацієнта, рецепти на «Доступні ліки», направлення до вузьких спеціалістів. Показово, що цю систему використовують і зараз – під час оформлення заявки та запрошення на вакцинацію від КОВІД-19. Вона виявилася дієвішою за новітню «Дію».

«Ми реформували первинну ланку медицини і за це готові відповідати. Ми ж до лікарень навіть не дійшли. Усе те, що розповідають, що хтось розвалив лікарні, – це нісенітниця. У нас був абсолютно чіткий план, як модернізувати лікарні, як інвестувати в нове обладнання, як збільшити зарплату лікарям через пакети послуг. Нам потрібно було півтора роки – і ми б зробили ще один крок до нормальної медицини. – коментує ситуацію Володимир Гройсман. – Ми зробили програму “Доступні ліки”, побудували сорок два кардіоцентри та спільно з місцевими владами забезпечили можливість вирішувати проблеми хвороб серця. І в нас динаміка була дуже гарною: зменшення інвалідності, смертності. Ми побудували низку інфраструктурних проектів: практично завершили (на 95 %) будівництво “Охматдиту”,  ввели низку лікарень, відкрили перинатальні центри в різних регіонах. І треба було йти далі. Ось це “далі” і не відбулось. І тому те, що ми маємо сьогодні, – це, знову ж таки, відсутність правильних системних кроків щодо приведення усієї інфраструктури до порядку».

Не реалізований повною мірою новою владою й інший масштабний проект Уряду Гройсмана – «Капітальний ремонт країни», ключовою складовою якого було дорожнє будівництво.

«Початок масштабного будівництва доріг в Україні запустив мій уряд в 2017 році – сотні доріг побудували. Ми створили дорожній фонд, ми децентралізували гроші, у тому числі кошти передали на місця. Ми планували до 2022 року з’єднати всі обласні центри дорогами. Все, що має робити чинний уряд – просто виконувати те, що ми затвердили», – наголошує Володимир Гройсман.

Наведемо кілька цифр, які підтверджують: справжнє велике будівництво в Україні почалося не з білбордів два роки тому, а значно раніше. За три роки – 2016-2019 – в Україні з’явилися понад 9 тис. км нових доріг з гарантією якості полотна мінімум 5 років. З 2018 року країна відкрита для світових авіакомпаній – від Qatar до Ryanair. На залізниці відкрито Бескидський тунель, а до найбільшого аеропорту «Бориспіль» курсує залізничний експрес. Вперше залізничники придбали та виготовили понад 3 тис. нових вагонів і змогли оновити парк.

Прогресивним Уряд Гройсмана  був і в питанні енергозабезпечення країни. У 2016 році Гройсман анонсує програму збільшення власного видобутку газу і щороку – до 2019 – він зростає мінімум на 500 млн кубометрів. Вперше в жовтні 2018 року відбувся відкритий аукціон на отримання ліцензії на розробку родовищ та видобуток копалин. Україна живе без російського газу та електроенергії.  Крапку поставлено і в питанні побудови об’єкту «Укриття» на Чорнобильській атомній станції.

«Загалом у нас була шалена перспектива – ще б років три, і процеси були б незворотні», – впевнений Володимир Гройсман

 

Захистити культуру, ідентичність та територіальну цілісність України – реформа освіти

«Мій Уряд у серпні 2019 року залишив для програми розвитку невеликих міст 3 млрд грн. Як думаєте, що зробив наступний уряд? Забрав ці гроші. Малі міста кинуті напризволяще. Якщо зникнуть малі міста – зникне наша культура, самобутність. Для мене це світоглядне питання» – звертає увагу Володимир Гройсман.

На його переконання, українська самобутність – не у великих мегаполісах, а саме за їх межами. Там, де працює український фермер, навчає український вчитель, лікує український лікар, розвиває виробництво невеликий підприємець. Підтримати їх – жителів невеликих сіл і містечок – підтримати Україну.

Приміром, в Україні понад 33 тис. фермерських господарств. Кількісно – це понад 70% від всіх сільськогосподарських підприємств. Але ще донедавна у загальній структурі сільгосппродукції фермерський сегмент був не більше 10%.

У 2018 році Уряд Гройсмана закладає до державного бюджету рекордний мільярд гривень допомоги фермерам. Причому в пріоритеті господарства із обсягом земель не більше 100 га. На що ідуть гроші? На здешевлення кредитів та страхових платежів, часткову компенсацію витрат на купівлю сільськогосподарської техніки та обладнання, розвиток фермерських кооперативів та заохочення розвитку тваринництва. За рік допомогу отримали 7,5 тис. фермерських господарств.

Окрім безпосередньо «аграрних» програм, започатковуються пріоритетні напрямки для Державного фонду регіонального розвитку. Мова про садочки і школи у сільській місцевості.

В українське село приходить «Нова українська школа» – з 1 вересня 2018 року 448,6 тис. першокласників по всій країні, незалежно від місця проживання, розпочали навчання за новим державним стандартом та новими програмами.

Для шкіл – незалежно від назви й розміру населеного пункту держава почала закуповувати сучасне обладнання, нові меблі, дидактичні матеріали, шкільні автобуси.

В Україні створено вже близько 800 опорних закладів загальної середньої освіти та понад 1300 їх філій. Це дозволило громадам оптимізувати заклади середньої освіти і підвищити якість навчання для сільських школярів.

За три роки в країні втричі скоротилася черга в дитячі садочки – з 96 тисяч до 33 тисяч дітей. Окрему увагу надали професійно-технічній освіті – у 198 закладах ПТО діти навчаються, як кажуть, без відриву від виробництва.

З 2019 року в Україні працює Фонд стартапів – реальна можливість талановитим студентам і науковцям отримати кошти на реалізацію своїх інженерних задумів.

За каденції Уряду Гройсмана в Україні відновлено кіновиробництво. Світ побачили півтори тисячі стрічок.  З 2018 року щорічний бюджет державної допомоги «кіношникам» становить 1 млрд грн. Окрема державна культурна програма – «Малі міста – Великі враження». Родзинкою цієї ініціативи став великий оперний фестиваль в Тульчині.

«Я і наша команда вважаємо, що у нас  прекрасна держава, чудові люди і ми маємо бути успішними, ми маємо створити умови для нормального життя людей. Але це можливо зробити тільки в єдності. Причому ми не можемо тут поступатися якимись принципами або нашою державністю, або нашими кордонами, або якимись іншими фундаментальними речами», – запевняє Володимир Гройсман

 

 

 

Ми у соцмережах