Нещодавно до команди «Українська Стратегія Гройсмана» доєднався Андрій Прокопенко. Він очолив Чернігівську обласну організацію партії та буде опікуватися регіональним розвитком – як в контексті виборчих кампаній, так і в розрізі використання потенціалу територій. Чому такий вибір? Говоримо в бліц-інтерв’ю.
Андрію Леонідовичу, у свої 39 ви – підприємець, громадський діяч, маєте політичний і управлінський досвід, були керівником обласної державної адміністрації. Чому ви прийняли рішення доєднатися до «Української Стратегії»?
Сьогодні це єдина політична сила, яка пропонує системні рішення. У різних сферах. В тому числі для розвитку регіонів. Як голова області я можу багато розказати про результати реформи децентралізації. У громадах з’явилися кошти. А з ними – капітально відремонтовані садочки, школи. Принцип «сильні громади – сильна Україна» має бути основою державної стратегії.
Але на жаль, зараз ми бачимо протилежне. На місця передають повноваження не підкріплені фінансами, а ресурси в ручному порядку розподіляються в Києві. Субвенція на розвиток інфраструктури громад – скасована, освітня субвенція та програма медичних гарантій не покривають витрати. Місцеві бюджети власними ресурсами дофінансовують більшість програм. Позицію громад у центрі просто не чують. «Українська Стратегія» – єдина сила, яка говорить, що необхідно збільшити джерела наповнення бюджетів громад, зокрема, залишати 75% ПДФО в громадах. Володимир Гройсман – єдиний політик національного рівня, хто має стратегічне бачення розвитку місцевого врядування і країни в цілому.
Рік тому ви полишали посаду керівника ОДА з непоганим досягненням: Чернігівщина увійшла в ТОП-10 найкращих регіонів України…
Так, тому що діяли системно. Але для змін в країні системність має бути, в першу чергу, і на рівні Уряду.
Що маєте на увазі?
Є багато прикладів, коли рішення Уряду йдуть в розріз з інтересами вітчизняних товаровиробників та експортерів.
Так, наприклад, на півночі Чернігівщини працює найбільша в Європі фабрика з виробництва шпалер. Підприємство надзвичайно важливе для регіону і несе велике соціальне навантаження. В кінці травня 2020 року Уряд ввів 18% спецмито на імпорт одного з компонентів продукції. Як наслідок – зростання собівартості продукції, втрата конкурентоздатності на міжнародних ринках і в підсумку – можлива зупинка підприємства. Наслідки жахливі для всього регіону. Хто це допустив, хто обґрунтовував таке рішення? Чому не почули виробників? Потім рішення завдяки нашій спільній активній роботі скасували – але все це в режимі «гасіння пожежі».
А як щодо інших галузей?
Сьогодні багато галузей так само потерпає від того, що держава їх не чує. Важливою для Чернігівщини є й легка промисловість. Вона здатна дати економічний імпульс, у світі є тому позитивні приклади. У 60-ті роки минулого століття курс на розвиток легпрому взяла Італія. А у 80-ті – Туреччина. А у нас сьогодні замість того, щоб підтримати легку промисловість, влада йде на поводі в Туреччини в переговорах про зону вільної торгівлі. Туреччина, на відміну від України, жорстко захищає свій внутрішній ринок та своїх виробників, ми ж ризикуємо втратити легку промисловість внаслідок непродуманого відкриття ринку для імпортних товарів.
Дійсно, це серйозне питання…
Ви знаєте, сьогодні серйозні питання у всьому. Особливо для бізнесу. Чомусь Уряд нічого не говорить щодо ціни на газ для підприємств. А ви знаєте, що через таку ціну багато виробничих підприємств вже в січні-лютому зупиниться? Країна стоїть на порозі серйозної кризи та для вирішення цих протиріч професійного рівня нинішнього Уряду замало. Потрібно проводити вибори в парламент та формувати нормальний компетентний Уряд.