Київський обласний осередок політичної сили «Українська Стратегія Гройсмана» нещодавно очолив дипломат і державний службовець з понад 10-річним стажем Ярослав Бєлов. Членство і робота в партії – новий для нього досвід. Але команда і цілі, які ставить перед собою «УСГ», співзвучні і зрозумілі. Ключовими для себе Бєлов називає питання енергетики і екології, втім на «вузьких» проблемах Київщини розуміється так само добре. Де маємо «слабкі місця» і що робити – в області і країні – у бліц-інтерв’ю.
Ярославе Сергійовичу, ви не були помічені в політичних командах, але до «Української Стратегії» доєдналися. Чому?
Під час прем’єрства Володимира Гройсмана я керував центральним органом виконавчої влади – Державним агентством рибного господарства України. У мене тільки позитивні враження від Володимира Борисовича як лідера, керівника Уряду. Нашій країні зараз не вистачає таких професіоналів, справжніх патріотів, людей, які мають досвід. У Володимира Гройсмана досвід величезний – починаючи з найуспішнішого мера і завершуючи найуспішнішим прем’єром за всю історію Незалежності.
У мене були пропозиції від різних політичних сил, але такого збігу ідеології і особистої симпатії до лідера не було. Тож для себе прийняв рішення, що «Українська Стратегія» – це моя політична сила, хочу бути в команді.
Ви очолюєте Київський обласний осередок. По суті, центральний регіон. Які бачите проблеми його розвитку зараз?
Окрім стандартного для кожної громади набору проблем, тут маємо ще й масову забудову без належної інфраструктури. Шкіл, садочків – вкрай мало. Розширення трас на в’їздах у Київ не розв’язує проблему заторів. Потрібно думати про лінії електро- і залізничного транспорту, будувати паркувальні хаби, прибирати тисячі маршруток, які несуть небезпеку і учасникам ринку, і пасажирам. Але замість цих рішень бачимо подальшу забудову. Область перетворюється на безсистемний мурашник.
А якщо говорити глобально – які теми вам цікаві і до чого плануєте докладати сили?
Енергетика, екологія, енергоефективність, комунальне господарство. Це вельми широкий спектр питань, які в розрізі України потребують професійного керівництва. Ми ж не тільки КОВІДом живемо.
Екологія – традиційно складна і не дуже зрозуміла для українців тема, вам не здається?
Вона комплексна, але має свої цілком прикладні напрямки. Наприклад, коли ми говоримо про глобальні ініціативи, як європейська «Green Deal», метою якої є «озеленення економіки» та оновлення промисловості, то це з одного боку загроза українському експорту, а з іншого – нові можливості для наших товарів потрапити на європейський ринок. Коли ми говоримо про використання водню, то це новий додатковий енергоносій, який може стати одним з основних елементів нашої енергетичної безпеки у майбутньому. Світ рухається в тому напрямку. Рухається швидко. І поки ми ще маємо фахівців, здатних запропонувати нові технологічні рішення, треба бути в тренді. Не можна постійно запізнюватися і наздоганяти.
Візьмемо наші внутрішні аспекти – якість повітря, якість землі, забезпечення і якість води, поводження з відходами. Чи відомо вам, приміром, скільки в нас людей не мають доступу до якісної питної води в Україні? А як бути з тим, що в нас в 21 столітті майже відсутні технології вторинної переробки сміття? Історія зі «львівським сміттям» 2-3 річної давнини у нас попереду для більшості міст.
Наскільки, на вашу думку, системними і компетентними є кроки чинної влади в питаннях екології?
Знаєте, заявлені владою плани скоротити парникові викиди і відмовитися від використання вугілля найближчі 10-15 років – амбітні, але є питання. Наприклад, ми показуємо світу, що ми в ТОПі країн по скороченню викидів вуглецю. Ну це так, але за рахунок чого? Бажано, щоб це відбувалося за рахунок нових технологій, модернізації виробництва, а не через його зупинку. Треба бути до кінця чесними і не смішити світ, який розуміє стан речей.
Для справжньої модернізації промисловості – задля досягнення заявлених цілей по викидах – нам треба щонайменше 100 мільярдів доларів! Це адекватний обсяг у порівнянні, приміром, з обсягом Європейського фонду так званого «зеленого переходу» в 1 трильйон євро. У європейців ці гроші є. А ми за рахунок яких коштів оновимо наші підприємства? «Зелений» мільярд нам пообіцяла Німеччина, але це крапля в морі! Доступу до світових «зелених» фондів ми не маємо, власних фондів – немає, інфраструктури для залучення грошей під «зелені» бонди – немає. Дивимося бюджет на 2022 рік – а там і близько немає тієї суми асигнувань, які потрібні щоб вчасно і чесно виконувати заявлені амбітні плани.
По суті, закладено ще одну проблему наступному уряду і нашій промисловості, яка має всі шанси зупинитися повністю.
Чи розуміють у команді «Української Стратегії» ваші побоювання?
Так. І це не просто розуміння. Ми всі говоримо про те, що кліматична і екологічна повістка триматиметься ще років із 30. І будь-яка галузь буде розглядатися через призму екології, виконання цілей сталого розвитку. Екологічна і енергетична складова в принципі мають бути в пріоритеті політиків. А для «Української Стратегії» це навіть не обговорюється. Це складова нашого плану розвитку країни.