Відсутність ефективних освітніх програм для молоді на загальнодержавному рівні, згортання всіх започаткованих 2-3 роки тому ініціатив з підтримки молодих фахівців, небажання запроваджувати фінансові інструменти для молодих бізнесменів і невизначеність у перспективах розвитку держави – ті проблеми, які сьогодні реально турбують молодих українців. Але про це не тільки не говорять у високих кабінетах і з високих трибун – думкою молодих людей просто нехтують. Звідси загрозливі показники міграції молоді і не менш загрозливі демографічні перекоси, які вже спостерігаються в Україні. Про це і не тільки говоримо з лідером Київського обласного осередку «Українська Стратегія. Молодь» Олександром Гвяздовським.
Пане Олександре, ви – юрист, представник доволі екзотичного, поки що, для України напрямку – фахівець з лобізму, ведете консультаційну практику з органами влади. Не самий легкий «хліб», як кажуть. Зараз йдете в політику. Навіщо?
Я давно думав про політику, мав таку амбіцію. Але не задля реалізації якихось приватних інтересів. Не перший рік бачу, як важливо мати інструменти захисту і просування ідей та ініціатив. У моєму випадку – ідей для молоді. Її ж не чують, особливо зараз!
Я доволі ретельно слідкував за різними політичними силами, вивчав програми, прекрасно розумію політичні контексти і погляди. І мій вибір команди «Української Стратегії» – не випадковий. Це та сила, з якою я рухаюсь і буду рухатися – оскільки бачу віддачу свої зусиль і бачу перспективу. Я відчуваю синергію в політичних поглядах «УСГ». Мій досвід, мої думки затребувані тут. І це дуже мотивує.
В інших політичних партіях «молодіжки» – це масовка і тло для «досвідчених функціонерів», які по 20 років у політиці. Це ж видно і, часом, прикро й сумно! В «УСГ» такого немає. Тут «молодіжка» – це навіть не окрема організація. Це партійна складова. Причому важлива партійна складова. Справжній соціальний і політичний ліфт для молоді.
Що сьогодні представляє собою Київський обласний осередок «молодіжки»?
Ми на етапі формування команди і портфелю ініціатив – у першу чергу, в контексті досвіду нормотворчої діяльності. У нас дуже дружній колектив. Ми всі «зі старту» розуміємо, що наші теми – це продовження децентралізації, розвиток місцевого самоврядування, підтримка молоді.
Наскільки легко залучати людей в команду? Не секрет, що столична молодь здебільшого аполітична, ви не вважаєте?
А знаєте чому? Політики, в більшості, ігнорують молодь. Молодий максималізм, молоду енергію не використовують. Навіть коли молоді люди хочуть показати, на що здатні, де їм це зробити? Умови на рівні держави для цього не створюються. Тому й ентузіазм втрачається.
Між тим, молодь – це ж не тільки студенти. Це люди до 45 років – освічені і досвідчені. Вони хочуть спробувати реалізуватися на місцях – у тому числі, в політичному напрямку.
Наскільки ігнорування з боку «дорослих» впливає на настрої молодих людей?
Думаю, це основа всього. Подивіться: сьогодні у нас головна проблема – міграція. Молоді фахівці полишають країну. Чому? Думаєте у пошуках більших зарплат? Ні! Оскільки молодь зайвий раз не слухають, отже не вважають за потрібне чути і знати, що молодій людині бажано мати умови для самореалізації – у професії та особистому житті. Не відкрию таємницю, якщо скажу, що започаткувати бізнес чи створити сім’ю – це страх для більшості юнаків і дівчат. Чому? Елементарно: де гарантії економічного і, що не менш важливо, безпекового і освітнього сприяння з боку держави? У нас проблема з дитячими садками, молодіжною інфраструктурою, не говорячи вже про більш фундаментальні речі!
Ви запитали – навіщо йти в політику? А саме для того, щоб молодь почули! Ту молодь, яка першою виходила на революції, яка зараз самовіддано захищає наш східний кордон, і яка неодмінно повернеться додому, якщо побачить, що тут чекають, цінують і довіряють.
Так роблять в «Українській Стратегії Гройсмана», так буде і в усій Україні.