Очільник Івано-Франківської ОДА (2014-2019), засновник політичної партії «Платформа громад» Олег Гончарук доєднався до «Української Стратегії Гройсмана» восени – після підписання Меморандуму про співпрацю двох політичних сил. Свій нинішній статус – заступника голови «УСГ» – він називає не зміною партійної приналежності, а укріпленням обох команд. Адже обмін досвідом, захист спільних цінностей і просування ідей розумного управління регіонами і державою – це те, що об’єднує сьогодні прогресивних політиків. Про ситуацію в Україні і на рідній для Гончарука Франківщині – в бліц-інтерв’ю.
Олеже Романовичу, розвійте політичні «міфи про зраду»: чому «Українська Стратегія Гройсмана»?
Я знаю лідера – Володимира Гройсмана з 2014 року. Саме у нього, на той момент віцепрем’єр-міністр, я проходив співбесіду, як кандидат на посаду голови Івано-Франківської ОДА. Відтоді триває історія наших політичних і людських відносин.
Я ніколи не приховував, що є палким прихильником ідеї децентралізації і всебічно підтримував її на посаді голови ОДА. Не випадково перша об’єднана громада з’явилася саме на Франківщині. Мені, як управлінцю, дуже імпонує ідея передачі місцевим елітам можливостей розвитку своїх територій. Це те, що закладено в нашу ментальність. І це, між іншим, ми закладали, коли формували політичну партію «Платформа громад»: заможна родина – сильна громада – соборна Україна.
Ми сповідуємо спільні цінності, проводимо єдину політику захисту інтересів громад, розділяємо стратегічну візію розвитку країни. Попереду багато планів – у тому числі виборчих. І тут треба віддати належне команді Гройсмана: вони дуже достойно провели кампанію з місцевих виборів у жовтні 2020 року. Впевнений, що і «парламентську» кампанію проведемо вже разом і на високому рівні.
Але головне: ми в політиці не заради посад чи впливів. Більшість українців вважають напрямок руху країни неправильним. Щотижня цей показник зростає. Тож має бути хтось, хто виведе країну на правильний шлях. Ми готові взяти на себе таку відповідальність.
Ви 5 років очолювали Івано-Франківську область, заслужили реноме ефективного керівника. Як оцінюєте нинішню команду регіональних управлінців?
А я не можу їх оцінити. Нові обличчя в області щопівроку. Люди не встигають їх не тільки оцінити, а й запам’ятати. Для самої системи управління таким непростим з усіх боків краєм – це найжахливіше, що може бути. А з огляду на загальну ситуацію в країні – тим більше. Кадрові ротації самі по собі не витримують жодної критики. То чого ж чекати від рішень цих кадрів – не важливо, йдеться про енергоносії, бюджет чи програми розвитку.
Ситуація: у межах програми «Велике будівництво» відкривають садок, урочисто ріжуть стрічки, збирають на подію все «вище керівництво». Одна деталь – садок не введено в експлуатацію. Він в принципі не може працювати. І що, хтось про це подумав? Ні! Кульки здуються, чиновники відрапортують про «перемоги» і роз’їдуться, а діти так і залишаться з батьками.
Ще приклад: у нас була страшна повінь. Хто тільки на людському горі не попіарився. Делегацій було чимало, але замість 1,5 млрд грн на подолання наслідків і компенсацій шкоди в область ледь «зайшло» в рази менше. І ті – незрозуміло, як розподілилися. Тотальна некомпетентність і несправедливість щодо людей.
Очевидно, що порушена вертикаль управління. Виконавча влада деградує із шаленою швидкістю, і ніхто не поніс за це відповідальності! Влада працює на селфі і красиву картинку, щоб сподобатися виборцю. А наслідки таких дій не забаряться. Кожен відчує!
І це, очевидно, стало для вас мотивацією продовжувати політичну діяльність…
Разом зі мною були і залишаються люди, з якими працював по обладміністрації, облраді. Вони завжди були активними в політичному сенсі, досконало знають область, її проблеми і «вузькі місця». І завдяки нашій співпраці, ми виносимо ці речі на загальноукраїнський рівень.
Наскільки Франківщина важка в сенсі роботи з виборцями? Тут теж панують настрої зневіри, розчарування?
Як і в цілому по країні. Але ми ж не пропонуємо їм чергове «за все хороше і проти всього поганого». По-перше, ми прийшли з конкретним принципом: в центрі уваги – вільна людина, бо вільна людина живе в заможній родині, заможна родина формує сильну громаду, а сильна громада – це сильна Соборна Україна. По-друге, ми не приводимо із собою «кандидатів на посади». Класичної партійної вертикалі, як такої, у нас не було і не буде. Навпаки. Ми знаходимо однодумців на місцях і пропонуємо їм долучитися до нашої вже великої команди.
Що головне? «Українська Стратегія Гройсмана» – це команда відповідальних людей. Щоденні кризи, які створює чинна влада, можна змінити лише тоді, коли до влади прийдуть відповідальні політики. Ми готуємося до різних виборчих кампаній, бо плануємо привести до влади саме таких людей, щоб завершити децентралізацію, щоб ефективно впроваджувати реформу «Нова українська школа» та інші реформи. Зараз ставимо завдання – провести 2022 рік максимально ефективно і долучити до команди не тільки кандидатів на посади чи лідерів думок, а й спостерігачів, довірених осіб тощо. Це ціла армія – близько 200 тисяч осіб. Отже осередки партії мають бути в усіх громадах.